Слух — один із найчутливіших каналів сприйняття. Але що відбувається, коли звичні для більшості звуки перетворюються на джерело болю, страху або стресу? Гіперакузія — це явище, яке вказує на глибші нейропсихологічні процеси. У цій статті ми дослідимо, чому деякі люди надмірно чутливі до звуків, що стоїть за цією сенсорною реакцією, і як гіперакузія пов’язана з роботою мозку. Як зазначає редакція FBC.net.ua, вивчення таких станів відкриває нові горизонти у розумінні людського сприйняття.
Що таке гіперакузія і чому вона виникає?
Гіперакузія — це патологічно висока чутливість до звуків, які більшість людей вважають помірними або навіть тихими. Люди з цим розладом можуть болісно реагувати на дзвінок телефону, скрип дверей або звуки побутової техніки.
Причини гіперакузії можуть бути як органічними, так і нейропсихологічними:
- порушення в роботі слухових нервів;
- зміни в обробці звуку корою головного мозку;
- наслідки черепно-мозкових травм;
- тривалий вплив гучного звуку;
- стресові або психічні стани.
Найцікавіше, що гіперакузія часто не пов’язана із підвищеною гостротою слуху. Йдеться радше про змінену реакцію мозку на звукові подразники.
Як мозок обробляє звук: нейропсихологічний погляд
Наш мозок не просто “чує” звуки — він їх інтерпретує, фільтрує та ранжує за значущістю. У нормі мозок гасить непотрібні або фонові шуми, зосереджуючи увагу на важливому. У випадку з гіперакузією цей механізм дає збій.
Можливі порушення у таких зонах мозку:
- слухова кора (обробка звукових сигналів);
- мигдалина (реакція на загрозу);
- префронтальна кора (регуляція уваги та емоцій).
У людей з гіперакузією гучність сприйняття може зростати не через силу звуку, а через нейронну гіперактивність. Це своєрідне “залипання” мозку на певних подразниках.
Роль нейропластичності
Дослідження свідчать, що мозок людей з гіперакузією має вищу здатність до змін у нейронних зв’язках. Це свідчить про те, що гіперакузія може бути наслідком “переналаштування” мозку після травм, стресу чи хронічного шуму.
Симптоми та прояви гіперакузії
Ознаки гіперакузії часто варіюються залежно від людини та контексту. Основні симптоми включають:
- больові відчуття у вухах при звуках середньої інтенсивності;
- уникнення гучних місць (ресторани, метро, концерти);
- підвищена тривожність або агресія при звуковому подразненні;
- головний біль або втома після контакту з шумом;
- порушення концентрації.
Види гіперакузії
- Чуттєва гіперакузія — викликає фізичний дискомфорт.
- Емоційна гіперакузія — провокує страх, гнів або тривогу.
- Нейронна гіперакузія — зумовлена порушеннями в обробці звуку на рівні ЦНС.
Кому загрожує гіперакузія: фактори ризику
Гіперакузія трапляється у різних вікових та соціальних групах. Найбільш уразливими є:
- люди після черепно-мозкових травм;
- музиканти, працівники промисловості;
- особи з аутизмом або тривожними розладами;
- пацієнти після лікування слуху (наприклад, з кохлеарним імплантом).
Цікаво, що гіперакузія часто зустрічається у поєднанні з тинітусом (дзвоном у вухах), що вказує на спільні нейронні механізми.
Порівняння гіперакузії з іншими слуховими розладами
| Параметр | Гіперакузія | Тинітус | Аллодинія звуку (мізофонія) |
|---|---|---|---|
| Основна реакція | Надмірна чутливість до звуків | Суб’єктивний дзвін у вухах | Емоційна реакція на певні звуки |
| Залучення мозкових зон | Слухова кора, мигдалина | Слухова кора | Лімбічна система |
| Типові звуки-тригери | Побутові шуми | Неіснуючі зовнішні звуки | Жування, дихання, клацання |
| Частота у популяції | ~3–9% | ~10–15% | ~6% |
| Зв’язок з психоемоційним станом | Високий | Помірний | Високий |
Методи діагностики гіперакузії
Для виявлення гіперакузії важливо звернутися до отоневролога або аудіолога. Основні методи діагностики включають:
- тести на поріг неприємного звуку (Uncomfortable Loudness Level, ULL);
- аудіометрію;
- психологічне тестування на тривожність та чутливість;
- МРТ мозку (при підозрі на органічні причини).
Сучасні підходи до лікування
Лікування гіперакузії залежить від причини. Серед основних підходів:
- Саундтерапія – поступове привчання до звуків.
- Когнітивно-поведінкова терапія – зниження тривожності та рефлексивної реакції.
- Медикаментозна підтримка – антидепресанти, анксіолітики.
- Тренування уваги – навчання фокусуванню на нейтральних звуках.
Що варто уникати
- Тривале перебування у повній тиші (може погіршити чутливість).
- Самолікування за допомогою вушних зберігачів.
- Ігнорування симптомів — стан може прогресувати.
Гіперакузія в контексті сучасних нейронаук
Нейронаука розглядає гіперакузію як дисбаланс між сенсорним входом і когнітивною фільтрацією. Цей стан — не просто розлад слуху, а дзеркало, яке показує стан тривожності, перевантаження або адаптаційні порушення мозку.
Останні дослідження з нейровізуалізації показали, що у людей з гіперакузією активуються зони мозку, які відповідають за обробку емоцій — мигдалина, гіпокамп, передня поясна кора. Це доводить, що реакція на звук — не лише слухова, а глибоко психоемоційна.
Поради для життя з гіперакузією
- Використовуйте навушники з білим шумом у громадських місцях.
- Пояснюйте своє оточення про свою особливість – це знижує соціальний стрес.
- Практикуйте дихальні вправи при звуковому перенавантаженні.
- Ведіть щоденник звуків-тригерів, щоб краще розуміти себе.
Раніше ми писали про те, що таке ПТСР.