10 березня в Україні відзначають День Державного гімну — одну з пам’ятних дат, пов’язаних із ключовими символами державності. Саме цього дня згадують історію створення пісні «Ще не вмерла Україна», яка з часом стала офіційним гімном країни та важливою частиною національної ідентичності українців, повідомляє FBC.net.ua.
Державний гімн України є одним із трьох основних символів держави поряд із прапором і гербом. Урочиста пісня протягом десятиліть супроводжувала важливі історичні події та стала виразом прагнення українського народу до свободи і незалежності. Щороку 10 березня згадують обставини появи твору, його авторів та історичний шлях, який пісня пройшла від поетичного тексту до офіційно затвердженого гімну.
Слова композиції написав український поет і етнограф Павло Чубинський. На момент створення тексту йому було лише 23 роки. Історія виникнення вірша пов’язана з подіями 1862 року в Києві. Під час однієї з вечірок у будинку на вулиці Великій Васильківській, 106, сербські студенти Київського університету виконали пісню про царя Душана. У ній звучали рядки про боротьбу та свободу, які справили сильне враження на Чубинського. За спогадами сучасників, натхненний почутим, поет приблизно за пів години написав власний текст — «Ще не вмерла Україна». Вірш одразу ж виконали на мелодію сербської пісні.
Новий твір швидко поширився серед української інтелігенції та студентства. Водночас автор не отримав миттєвого визнання. Невдовзі після написання вірша Павла Чубинського заслали до Архангельської губернії.
Музичне оформлення для тексту створив український композитор Михайло Вербицький. Робота над мелодією тривала у 1862–1863 роках. Спочатку композитор написав супровід для гітари, а згодом створив повноцінну хорову версію твору.
Перше публічне виконання пісні відбулося 10 березня 1865 року в місті Перемишль, яке нині розташоване на території Польщі. Композицію виконали під час заходу, присвяченого пам’яті українського поета Тараса Шевченка. Саме ця дата згодом стала підставою для встановлення Дня Державного гімну України.
Історія твору охоплює понад півтора століття та містить низку маловідомих фактів. Спочатку музика до вірша Чубинського була написана у вигляді гітарної композиції. Пізніше Михайло Вербицький адаптував її для хорового виконання.
Перший звукозапис пісні «Ще не вмерла Україна» було зроблено в жовтні 1910 року на студії Gramophon у німецькому місті Кельн. У записі взяв участь відомий український оперний співак Модест Менцинський.
Під час Української революції 1917 року композицію проголосили гімном Української Народної Республіки. Однак після поразки національно-визвольного руху виконання пісні було заборонено.
У 1939 році пісню офіційно затвердили як державний гімн Карпатської України.
У період існування Радянського Союзу композицію не прийняли як гімн Української РСР через її зміст, який не відповідав офіційній ідеології. Натомість було затверджено інший гімн зі словами поета Павла Тичини «Живи, Україно, прекрасна і сильна».
Цікавий епізод пов’язаний із 1966 роком. Тоді кубанський поет і дослідник Іван Варавва включив текст «Ще не вмерла Україна» до збірки «Пісні козаків Кубані». У такому вигляді Кубанський козацький хор виконував композицію як давню козацьку пісню.
У вересні 1989 року твір знову публічно прозвучав в Україні. Його виконав співак Василь Жданкін на стадіоні «Буковина» в Чернівцях під час музичного фестивалю «Червона рута».
24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада проголосила незалежність України, пісню «Ще не вмерла Україна» виконали перед будівлею парламенту учасники тернопільського хору «Заграва».
5 грудня 1991 року композиція прозвучала на засіданні Верховної Ради, присвяченому підбиттю підсумків Всеукраїнського референдуму та президентських виборів. Її виконав Національний хор імені Верьовки під керівництвом диригента Анатолія Авдієвського.
Музику гімну український парламент офіційно затвердив у січні 1992 року. Остаточний текст був закріплений законом лише у березні 2003 року. Під час ухвалення документа дещо змінили перший рядок: замість варіанту «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля…» законодавчо закріпили форму «Ще не вмерла України і слава, і воля…».
У 2005 році Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом 10 гривень, присвячену гімну та 140-річчю його першого публічного виконання.
Особливо широкого звучання пісня набула під час Помаранчевої революції 2004 року та під час подій Революції Гідності у 2013–2014 роках.
У 2022 році до Дня незалежності України зафіксували світовий рекорд — наймасовіше одночасне виконання українського гімну, яке відбулося у 50 країнах світу.
Оригінальні рукописи тексту Павла Чубинського та музичної партитури Михайла Вербицького нині зберігаються у Львові — в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника.
Раніше ми писали про те, що Екрем Імамоглу постане перед судом у Туреччині: 401 обвинувачених у корупції
