Дональд Трамп і Джей Ді Венс, який цього тижня відвідає Європу (фото: Getty Images) Автор: Роман Кот
Цього тижня у Європі відбудеться одразу кілька міжнародних зустрічей, на яких будуть присутні помітні члени команди Дональда Трампа. Найбільше від американців чекають їхнього плану завершення війни в Україні або хоча б загального бачення мирного процесу.
Як українське та європейське керівництво шукатиме контактів із командою Трампа – читайте в матеріалі РБК-Україна.
ЗМІСТ
-
Україна – США
-
США – Росія
-
США – Європа
Активність США, України та Європи щодо завершення війни виходить на новий рівень.
Ще напередодні інавгурації Трампа РБК-Україна повідомляло, що в його команді немає чіткого бачення, як завершувати війну. Радники президента США усвідомили, що ситуація в Україні є набагато складнішою, ніж, приміром, навколо Ізраїлю та Сектора Газа. Крім того, Україна та Росія мають занадто велику суб’єктність.
Є лише можливі загальні контури: замороження бойових дій та відкладення членства України в НАТО. Минулого тижня Bloomberg додала до цього ще кілька подробиць: за даними агентства, елементами плану можуть бути замороження конфлікту, залишення окупованих Росією територій у невизначеному статусі та надання Україні гарантій безпеки, які зроблять неможливим новий напад з боку Москви.
Разом з тим, активізувалися контакти між більшістю сторін, так чи інакше залучених у війну.
Україна – США
Діалог між Україною та командою Трампа різко активізувався з початком лютого.
Голова Офісу президента України Андрій Єрмак мав телефонну розмову із радником Трампа з національної безпеки Майком Волцом. Сторони обговорили ситуацію на полі бою, перебіг мобілізації та головні виклики для України.
Також президент України Володимир Зеленський підтвердив, що відбувається діалог зі спецпредставником президента США щодо України та Росії Кітом Келлогом. Його візит в Київ очікується у 20-х числах лютого. А сам Дональд Трамп заявив про можливу зустріч із Зеленським цього тижня – згодом на Банковій повідомили, що зараз йдеться-таки про контакти на рівні команд.
Українське керівництво намагається грати на прагматизмі Трампа. Президент США 3 лютого висловив зацікавленість родовищами рідкоземельних металів в Україні. Їх поклади критично важливі для високотехнологічних галузей США. При цьому, наразі левову частку світових запасів контролює Китай – головний суперник Штатів у світі, на думку Трампа.
У відповідь Зеленський запросив американські компанії заходити в Україну.
“Чому? Тому що якщо це буде все під контролем Росії, туди зайдуть інші країни, інші компанії. Безпосередньо, я впевнений, і Іран, і Північна Корея”, – наголосив Зеленський.
Українське керівництво також публічно озвучило інші пропозиції: інвестувати в українські АЕС та надати свої газові сховища для американського газу, що може постачатися Європі тощо. Майже всі ці ідеї розраховані на довгу перспективу. Реалізувати швидше можна хіба що пропозицію щодо українських газосховищ.
Про таку можливість йшлося давно, ще коли почались перші комерційні постачання американського скрапленого газу в Європу, сказав РБК-Україна президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.
“Перший танкер якраз за часів Трампа прийшов у 2017 році, розвантажився на терміналах в Нідерландах і в Польщі. Тоді ще заговорили про те, що а чому би і нам не брати цей скраплений газ і для себе, ну, звичайно, в регазофікованому вигляді”, – зазначив він.
За його словами, сплеск інтересу до українських сховищ був у 2020 році коли в них закачали 10 мільярдів кубометрів газу при загальній їх місткості – 31 мільярд.
“В подальшому ми побачили зниження інтересу в силу того, що спрацював воєнний чинник. Із тринадцяти минулорічних ударів по енергетичній інфраструктурі в семи випадках наносились удари саме по об’єктах підземного зберігання газу і газовидобування. Воєнні ризики залишаються головними, – сказав Гончар.
Втім, це поки що пропозиції. І неясно, чи зможуть вони перекрити те, що Трампу запропонує Путін.
США – Росія
Путін може пообіцяти Трампу не менше, ніж Україна. А ймовірно, й більше. Точок контакту між США та Росією достатньо. Починаючи від питань ядерної зброї чи кібербезпеки до можливостей Росії впливати на Іран та Північну Корею. Щодо всіх цих питань діалог Росії і США давно зупинився, але під час першого терміну Трампа він відбувався досить жваво. Зрештою, не варто забувати і про чинник Китаю.
Трамп кілька разів підтверджував, що розмови з Росією проходять “досить добре”, так само як з Україною. 9 лютого президент США підтвердив, що в нього була особиста телефонна розмова з російським диктатором. Також у Трампа в планах зустрітися з Путіним. За даними Reuters, високопоставлені російські чиновники нещодавно відвідали Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати як можливі майданчики для зустрічі Трампа з Путіним. Однак, не факт, що Путін налаштований на швидке рішення.
“На цьому етапі ми не бачимо, що Росія серйозно ставиться до переговорів і серйозно ставиться до миру. І умови, висунуті Путіним минулого року, не були жодною підставою, на якій можна було серйозно очікувати, що суверенна країна почне переговори”, – зазначив міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі на прес конференції у Києві 5 лютого. За словами Зеленського, плани країни-агресора зі збільшення своєї армії теж свідчать про те, що Путін миру не хоче.
Поки що у Росії є час і можливості для продовження війни. Як писало РБК-Україна, економіка РФ перебудована на військові рейки і принаймні ще рік може витримати. Так само на фронті російські війська повільно, але наступають.
“Російська Федерація налаштована на те, щоб максимально відтягувати перемовини, аби подивитися на те, що далі буде відбуватися у світі і подивитися, наскільки Трамп дійсно буде ефективним, чи його політика зупиниться і не буде давати конкретних результатів”, – сказав YouTube-каналу РБК-Україна політолог, аналітик Центру масштабування технологічних рішень Максим Несвітайлов.
Це явно не влаштовує Штати, судячи із риторики Трампа та його команди про необхідність швидко завершити війну. Тож поки що президент США з одного боку висловлював повагу до Путіна особисто, з іншого – погрожував жорсткими заходами.
США – Європа
Цього тижня у Європі відбудеться кілька великих міжнародних подій. Зокрема, Саміт зі штучного інтелекту в Парижі та Мюнхенська безпекова конференція. З цієї нагоди очікується приїзд одразу кількох представників команди Трампа. Зокрема, підтверджені візити віце-президента США Джей Ді Венса та спецпредставника по Україні та РФ Кіта Келлога.
Якщо порядок денний Венса стосується ширшого кола питань – від торгових тарифів до ролі Європейських країн у НАТО, то місія Келлога буде більш вузькою. Спецпредставник Трампа заявив, зосередиться на обговоренні варіантів досягнення миру в Україні, а конкретний план завершення російсько-української війни буде представлений особисто Дональдом Трампом пізніше.
“Я гадаю, що для Келлога ця Мюнхенська безпекова конференція буде багато в чому дуже зручним способом зібрати думки лідерів Європи з приводу того, як вони бачать завершення цієї війни”, – зазначив у коментарі РБК-Україна Максим Несвітайлов.
Для європейських лідерів приїзд Келлога та Венса має неабияке значення. У багатьох столицях Європи побоюються, що Трамп та Путін влаштують “нову Ялтинську конференцію” та домовляться без врахування інтересів України та Європи загалом.
“Найбільша хиба, як мені здається, американського підходу, в спробі поставити на одну дошку і агресора, і жертву агресії. Що там якась бійня йде, дві сторони зійшлися, але це означає відразу закласти деформацію в цей план. І дати фору агресору. Тому, це так чи інакше неприйнятно і для нас, і для Європи”, – підкреслив у розмові з РБК-Україна Михайло Гончар.
Наскільки великий ризик такого сценарію – може прояснитись ближче до весни. Ключове ж завдання української влади – забезпечувати реалізацію принципу “нічого про Україну без України” і надалі.
При написанні матеріалу використовувались заяви президента США Дональда Трампа, президента України Володимира Зеленського, міністра закордонних справ Великої Британії Девіда Ламмі, публікації Reuters, Politico, New York Post, коментарі аналітика Центру масштабування технологічних рішень Максима Несвітайлова та президента Центру глобалыстики “Стратегія ХХІ” Михайла Гончара.
