Єврозона стоїть перед безпрецедентними викликами, які потребують масштабних бюджетних витрат. Вторгнення Росії в Україну змушує держави ЄС посилювати оборонні бюджети, у той час як американські мита б’ють по європейському експорту — особливо по Німеччині, яка тривалий час була рушієм економічного зростання. До цих проблем додаються виклики кліматичних змін і міграційної політики, що ще більше навантажують бюджети країн-членів, повідомляє FBC.net.ua.
Однак найбільша проблема полягає в тому, що Італія, Іспанія та все частіше Франція мають такий високий рівень державного боргу, що їм просто не вистачає фіскального простору для фінансування нових витрат. На цьому тлі дедалі гучніше лунають заклики до створення спільного боргового інструменту ЄС — так званих євробондів — для фінансування оборони. Подібна практика вже застосовувалась під час пандемії COVID-19: Євросоюз погодив стимуляційний пакет на суму 750 мільярдів євро, профінансований через спільні зобов’язання. Тоді кошти переважно направлялись до держав з найбільшим борговим навантаженням — Італії, Іспанії та Греції.
Сьогодні схожі ініціативи спрямовані на постійне запровадження такого механізму. Їх прихильники стверджують, що оборона — це спільне благо, що має фінансуватися колективно. Однак ці пропозиції мають низку недоліків. По-перше, фінансові ресурси, які спрямовуються таким чином, знижують стимул до фіскальної дисципліни для країн із великим боргом. По-друге, такий підхід не створює нових бюджетних можливостей, а лише перерозподіляє їх із країн із низьким борговим навантаженням, таких як Німеччина та Нідерланди. По-третє, громадськість цих держав негативно сприймає подібні ініціативи, вважаючи їх спробою Півдня перетягнути фіскальні ресурси Півночі.
Єврозона вже майже два десятиліття перебуває у глухому куті щодо боргової політики. Існує два можливих, але майже нереалістичних, виходи з ситуації: або повний фіскальний союз, який сьогодні політично недосяжний через зростання популістських сил на Півночі, або повернення до національних валют, що загрожує серйозними економічними наслідками.
У поточних умовах, на думку експертів, ЄС залишився в «сірій зоні», де єдиним інструментом лишаються точкові спільні боргові інструменти на зразок оборонних євробондів або втручання ЄЦБ — як це було в 2022 році для стримування зростання прибутковості італійських та іспанських облігацій.
Натомість країни з високим боргом мають інший вихід — використати внутрішні ресурси. За даними ЄЦБ за грудень 2024 року, іспанські домогосподарства (позначені синьою лінією на графіку) мають медіанне чисте багатство, що більш ніж на 60% перевищує відповідний показник у Німеччині (чорна лінія). В Італії (червона лінія) рівень накопиченого приватного капіталу також суттєво вищий. Це відкриває можливість для запровадження податку на багатство, що міг би спрямовуватися на скорочення державного боргу, при цьому не зачіпаючи домогосподарства з низьким доходом.
Такий підхід не лише не спровокував би відтік капіталу — значна частка якого вкладена в нерухомість, — але й міг би покращити репутацію Італії та Іспанії серед фінансових ринків. Навіть обмежений податок на багатство став би сигналом про готовність вирішувати боргові проблеми власними силами.
У підсумку, стратегії порятунку єврозони більше не повинні ґрунтуватися на колективному перерозподілі фіскального тиску. Конверсія частини внутрішнього капіталу країн Півдня у погашення державного боргу могла б не лише розширити фіскальний простір, а й створити підґрунтя для майбутніх спільних ініціатив. У контексті триваючої війни в Україні держави з високим рівнем боргу повинні усвідомити: рішення їх проблем — у їхніх власних руках.
Раніше ми писали про те, що Євросоюз підтвердив приєднання Болгарії до євро у 2026.