“План перемоги”: що везе Володимир Зеленський з Вашингтона

Після американських зустрічей президента України Володимира Зеленського, який намагався представити в США “план перемоги”, все ще залишається питання: чи готові Штати поставити на Україну по-справжньому.

Ще торік, на початку президентських перегонів в США, американський президент Джозеф Байден переконував: “Ми хочемо, щоб Україна перемогла у війні”. Однак, що таке перемога України для Сполучених Штатів, досі неясно.

“Гарна новина полягає в тому, що війна Путіна, яка є його головною метою, зазнала поразки”, – заявив Байден під час виступу на Генасамблеї ООН в вже в статусі очільника держави, який покидає свій пост.

При цьому він досить промовисто акцентував, як саме допомога США врятувала України від знищення. Підтримка з-за океану дійсно надважлива. Але конструкція “перемога України в інтересах США”, яка вживається в американському законопроєкті про надання 60 млрд військової допомоги, доволі розмита.

Відео дня

Виходячи з практичних кроків, можна зробити висновок, що все будується на тезі “ні вашим – ні нашим”. Ба більше, якщо вийде, США взагалі воліли би поставити російсько-українську війну на паузу, аби зосередити зусилля на головному “полі битви” – Китаї. Але, що й не дивно, Україну така позиція партнерів аж ніяк не влаштовує.

Завдання – зберегти підтримку

Презентація плану перемоги під час візиту до США стала черговою спробою для Володимира Зеленського схилити Вашингтон до чіткіших рішень – зробити остаточну ставку на Україну. Втім, умови для цього важко назвати оптимальними.

Перша “перешкода” – виборча кампанія в США й поляризоване американське суспільство, в тому числі, щодо допомоги Україні. Згідно з одним з опитувань громадської думки, яке відбулося влітку, 48% американців заявили, що США зобов’язані допомагати Україні у протистоянні російській агресії, водночас 49% переконані, що їх країна не мусить це робити. Відносна більшість виборців-демократів підтримують допомогу Україні. А виборці-республіканці дотримуються протилежної думки. Як наслідок: це змушує штаби головних кандидатів діяти обережно та не додає голоси у Конгресі під українські питання.

“Ми пам’ятаємо, як болісно впливають на фронт з’ясування політичних стосунків між республіканцями та демократами у парламенті Штатів. проблема посилюється тим, що наш, так би мовити, головний союзник демократ Джо Байден продовжує демонструвати в’ялість і непевність щодо дозволу на використання далекобійних ракет (важливий сам факт дозволу як прояв рішучості США)”, – зазначає політичний аналітик Олександр Кочетков.

Друга “перешкода” – страх великої частини американського політичного істеблішменту перед Росією та/чи неконтрольованим розпадом цієї потворної імперії. Своєю чергою, РФ, за наявності могутнього союзника – КНР – явно демонструє, що вона хоче миру хіба на умовах капітуляції України.

Тож не дивно, що російський диктатор вийшов з черговою порцією “ядерного шантажу”. І, з огляду на це, будь-які плани не мають жодних перспектив, поки така позиція РФ не зміниться.

Останній штурм Америки для двопартійної підтримки

Головні американські партії стосовно українського питання розділися прямо пропорційно до ставлення виборців.

“Моя підтримка народу України непохитна. Я продовжуватиму підтримувати Україну і працюватиму над тим, щоб Україна перемогла у цій війні”, – сказала віцепрезидентка і кандидат на посаду президента від демократів Каміла Гарріс на зустрічі з Володимиром Зеленським.

Вона додала, що відмова від значної частини суверенної території України є “пропозиціями капітуляції, а не миру” і заявила, що “забезпечить перемогу України”.

“Те що ми знаємо з відкритих джерел про те, що президент називає планом перемоги зводиться до простого: посилити Україну максимально зброєю, коштами і таке інше. В цьому немає нічого нового. Ми всю війну потребували такої допомоги, аби якось переламати ситуацію на власну користь. Проте не отримали в належних обсягах та в належний час такої допомоги”, – зазначає політичний аналітик Володимир Горбач.

Водночас республіканців увесь минулий тиждень хитало, немов під час добрячого шторму. Прозвучали і звинувачення на адресу президента України в агітації на користь демократів та вимоги звільнити посла України в США Оксану Маркарову через візит української делегації на збройний завод у Філадельфії, який “очолював соратник Камали Гарріс” (спікер палати представників Майкл Джонсон написав Зеленському відповідного листа і відмовився від зустрічі з ним). І “шпилька” Зеленському, що він відмовляється домовлятися з Путіним і лише їздить до Штатів по гроші (таку заяву зробив кандидат в президенти США від республіканців Дональд Трамп). 

Врешті, Трамп відмовився зустрічатися з Зеленським, але за кілька днів… передумав. Ба більше, після спілкування з президентом України Трамп заявив, що у нього з Зеленським “гарні стосунки”. І, зважаючи, що кандидат в президенти США має гарні стосунки ще й з Путіним, то, у разі перемоги, “ми це [війну] швидко розв’яжемо”.

Директор програми “Північна Америка” Ради зовнішньої політики “Українська призма” Олександр Краєв зазначає, що риторика (і ставлення) Дональда Трампа стосовно України має певну закономірність. Коли Трамп бачить слабкість Байдена в цьому питанні, коли демократи негативно показують себе в контексті України, Трамп “на коні” – починає обіцяти Україні більшу допомогу, заявляє, що зупинив би Москву та Пекін і війна взагалі б не почалась, і так далі.

“Але, коли Україна отримує нові пакети від адміністрації Байдена, Трамп критикує Україну, розповідає, що вона – корумпована держава на кшталт Афганістану, з якою взагалі не треба мати справу… Тобто, ставлення Трампа до України чітко залежить перебігу його політичної кампанії”, – зазначає експерт.

“Пропонуючи один і той самий продукт конкуруючим сторонам, була дуже невелика ймовірність, що вони однаково до цього поставляться. Дональд  Трамп веде виборчі кампанії дуже просто. Він займає позицію, яка є протилежною до позиції його конкурентів”, – додає Володимир Горбач.

Майбутнє “плану перемоги”

“План перемоги представлений Америці, і ми кожен пункт пояснили. Тепер на рівні наших команд ми будемо працювати, щоб наповнити кожен крок, кожне наше рішення. Сильні позиції для України – це швидший мир. Усе ключове для України – на столі у партнерів, усе розглядається. Далекобійність, оборонний пакет, санкції проти Росії, кроки щодо російських активів. Ми по всіх темах встигли попрацювати”, – зазначив президент України Володимир Зеленський.

Яке ж мабутнє у “плану перемоги”?

Політичний аналітик Володимир Горбач вважає, що у випадку перемоги Трампа Україну будуть примушувати до капітуляції через переговори. Однак і перемога Гарріс не стане чудодійною пігулкою: “В такому разі нас не примушуватимуть до капітуляції, однак з допомогою в необхідних обсягах теж будуть проблеми. Адже це залежатиме від нового складу Конгресу та його рішень”.

Своєю чергою, Олександр Краєв вважає, що, в тому чи іншому вигляді, наближаються переговори.

“Коли ми говоримо про план перемоги, то, швидше, ми говоримо про план успішних перемовин, а не перемоги, яка є у суспільному та медійному уявленні українців”, – зазначає він.

Президент США Джо Байден анонсував подальше обговорення “плану перемоги” на засіданні “Рамштайну”. Але рішучого зламу позиції США, принаймні до зими, чекати не варто.

Ярослав Конощук

www.unian.ua