У Нью-Йоркському музеї Dia Beacon відбулась незвичайна прем’єра музичного твору, автором якого формально вважається композитор Елвін Люсьє, померлий ще 2021 року. Проєкт, який поєднує штучний інтелект і архівну спадщину композитора, дозволив створити композицію, що продовжує його експерименти зі звуком і простором, повідомляє FBC.net.ua з посиланням на The Guardian.
Музикант, який прославився завдяки твору I Am Sitting in a Room, досліджував акустичні резонанси ще в середині ХХ століття. Саме цей твір став відправною точкою для розробки нової композиції. Команда MIT, яка займалася проєктом, використала записи голосу Люсьє, що вимовляє одну й ту ж фразу, дозволяючи їй реверберувати, поки залишався лише чистий тон резонансу приміщення. Цей процес був запрограмований в ІІ, який продовжив експеримент уже після смерті митця.
Оригінальні записи були оцифровані, після чого на основі аудіоінформації навчено нейромережу. В результаті штучний інтелект створив твір, що наслідує підхід Люсьє — поступове перетворення мови на музичний тон шляхом акустичної реверберації. У новій композиції використовувалася не лише мова, а й скан мозкової активності самого композитора, що був зроблений ще за його життя. Так ІІ міг “імітувати” не тільки його техніку, а й спосіб мислення.
Над втіленням ідеї працювала команда MIT у співпраці з музикознавцями та друзями Люсьє. Серед них — Ніна Сун Ейкен, яка пояснила, що композитор погодився на участь у проєкті ще до своєї смерті, усвідомлюючи потенціал штучного інтелекту в мистецтві. Вона вважає, що цей досвід став би для нього логічним продовженням кар’єри, адже він завжди прагнув досліджувати межі звуку.
Інсталяція, що містить аудіовізуальний супровід і звучання нової композиції, стала частиною виставки у Dia Beacon. Глядачі можуть зануритися у простір, де кожна хвиля звуку трансформується і взаємодіє з архітектурою приміщення — за ідеєю, це є логічним продовженням підходу Люсьє до перформативного мистецтва.
Проєкт викликав значний інтерес серед критиків, які зауважили, що хоча композитор фізично не був присутнім при створенні твору, його творчий дух, манера і навіть ідеї були відтворені з вражаючою точністю. І хоча ІІ не може замінити митця, цей досвід відкриває нові горизонти у продовженні творчої спадщини за допомогою технологій.
Раніше ми писали про історичний експеримент, у якому штучний інтелект виступить у ролі судді на реванші між Олександром Усиком та Тайсоном Ф’юрі.