Нафтогаз і Газпром знову опинилися в центрі міжнародного енергетичного спору. Казахстан заявив, що не виконуватиме рішення, яке відкривало шлях до стягнення з російського монополіста близько 1,4 млрд доларів на користь української компанії. Йдеться про арбітражний спір щодо транзиту газу через Україну та подальше виконання рішення на території Казахстану. Для Києва це могло стати важливим юридичним механізмом тиску на «Газпром», однак Астана фактично поставила процес на паузу, як зазначає редакція FBC.net.ua з посиланням на заяву міністра юстиції Казахстану Ерлана Сарсембаєв в інтервʼю Zakon.kz.
Що вирішив суд в Астані
Суд Міжнародного фінансового центру «Астана», який працює за нормами британського права, раніше дозволив виконання арбітражного рішення в Казахстані. Це означало, що «Нафтогаз» отримував можливість домагатися примусового стягнення коштів з активів «Газпрому» в цій юрисдикції. Сума претензій становить близько 1,4 млрд доларів, а сам спір пов’язаний із газотранспортним контрактом 2019 року. Для України це рішення виглядало як черговий крок у міжнародній кампанії з повернення боргу. Водночас позиція казахстанського Мін’юсту змінила практичне значення цього процесу.
Позиція Казахстану
Міністр юстиції Казахстану Ерлан Сарсембаєв заявив, що рішення не буде виконане. За його словами, справа не має належного зв’язку з казахстанською юрисдикцією. Він також наголосив, що рішення ухвалювали без участі російської сторони та воно поки не є остаточним. Така аргументація фактично означає, що Казахстан не хоче ставати майданчиком для виконання спорів, які виникли поза його правовою системою.
«Будь-яка особа має право звернутися до суду, але це не означає автоматичної наявності відповідної юрисдикції».
Ключові моменти позиції Казахстану виглядають так:
- спір між «Нафтогазом» і «Газпромом» не стосується Казахстану напряму;
- рішення суду МФЦА не вважають достатньою підставою для виконання;
- російська сторона, за заявою міністра, не брала участі в процесі;
- остаточний правовий статус рішення ще залишається предметом оцінки.
Після цієї заяви перспектива швидкого стягнення коштів у Казахстані стала менш очевидною. Для «Нафтогазу» це не обов’язково означає завершення боротьби, але юридичний маршрут ускладнився.
Як виник газовий спір
Конфлікт бере початок із контракту 2019 року про транзит російського газу через Україну. Після зупинки транзиту через станцію «Сохрановка» у 2022 році українська компанія вимагала компенсацію від «Газпрому». Арбітраж став частиною ширшого енергетичного протистояння, яке посилилося після повномасштабної війни Росії проти України. Для «Нафтогазу» справа має не лише фінансове, а й принципове значення. Вона показує, як українські компанії намагаються використовувати міжнародне право проти російських державних гігантів.
| Сторона | Позиція | Сума спору | Ключова деталь |
|---|---|---|---|
| «Нафтогаз» | Вимагає компенсацію за транзит | близько $1,4 млрд | посилається на арбітражне рішення |
| «Газпром» | Оскаржує претензії | близько $1,4 млрд | не погоджується з вимогами |
| Казахстан | Відмовляється виконувати рішення | не застосовується | вказує на відсутність юрисдикції |
Ця ситуація демонструє, що навіть успіх в арбітражі не гарантує швидкого отримання коштів. Вирішальним стає питання, чи визнають інші юрисдикції право на примусове виконання.
Що це означає для «Нафтогазу»
Для України відмова Казахстану є юридичним бар’єром, але не повною поразкою. «Нафтогаз» може шукати інші юрисдикції, де є активи «Газпрому» або можливість виконати арбітражне рішення. Такий процес часто триває роками, особливо коли йдеться про компанії з державним впливом. Водночас сама наявність підтвердженого боргу залишається важливим аргументом у міжнародних судах. Саме тому справа продовжить мати політичну та фінансову вагу.
Раніше ми писали про те, що Адмірал Нахімов повертається в море після 25 років паузи: що означає запуск атомного крейсера РФ
